UX-дослідження для початківців: як провести перше дослідження

Крок 1

Сформулюйте, що саме хочете дізнатися

Дослідження без питання перетворюється на приємну розмову без результату. Тому спершу запишіть дослідницьке питання: одне-два речення про те, чого ви не знаєте і що впливає на дизайн. Для навчального проєкту оберіть звичну ситуацію, з якою стикаються ваші знайомі: запис до лікаря, оренда житла, вибір курсу, замовлення їжі.

• •погано: «Чи подобається людям застосунок для доставки?» — відповідь нічого не підкаже дизайнеру;
• •краще: «Як люди обирають, де замовити вечерю, і що змушує їх відмовитися від замовлення?»;
• •запишіть також, які рішення ухвалите за результатами: наприклад, що показати на першому екрані.

💡 Якщо питання не можна поставити жодній реальній людині, воно ще надто абстрактне. Звужуйте, поки не уявите, кого саме спитаєте.

Крок 2

Оберіть метод під питання

Nielsen Norman Group розкладає методи UX-досліджень за трьома вимірами. Перший — що люди кажуть проти того, що роблять: опитування й інтерв'ю показують думки й уявлення, а спостереження і юзабіліті-тести — поведінку, і ці дві речі часто не збігаються. Другий — якісні проти кількісних: якісні методи пояснюють «чому» і «як», кількісні відповідають на «скільки» і «як часто». Третій — контекст: людина користується продуктом як завжди, за сценарієм дослідника чи продукт узагалі не задіяний.

• •хочете зрозуміти потреби, звички й проблеми — інтерв'ю;
• •хочете перевірити, чи можна користуватися вашим макетом, — юзабіліті-тестування;
• •хочете зібрати відкриті відповіді від ширшого кола людей — якісне опитування з відкритими питаннями;
• •хочете побачити, як люди групують інформацію (меню, категорії), — сортування карток.

💡 Для першого дослідження найкраще підходять інтерв'ю: вони не потребують готового дизайну і вчать головного — слухати й не підказувати.

Крок 3

Знайдіть учасників і підготуйте план розмови

Учасники мають бути людьми з реальним досвідом у вашій темі: якщо досліджуєте оренду житла, говоріть з тими, хто нещодавно шукав квартиру, а не з усіма підряд. Для навчального проєкту почніть з кількох людей зі свого оточення або з профільних спільнот, але уникайте тих, хто знає ваш задум і хоче вам догодити. Перед розмовою поясніть, навіщо вона, як використаєте відповіді, і попросіть дозволу на запис. За GOV.UK Service Manual, від кожного учасника треба отримати інформовану згоду, а людина може відкликати її будь-коли.

• •складіть план інтерв'ю: вступ, кілька простих питань для розминки про контекст, основні теми, завершення;
• •питайте про конкретний минулий досвід: «Розкажіть, як ви востаннє шукали квартиру»;
• •уникайте навідних питань: не «Вам же було незручно?», а «Як це відбувалося?»;
• •не питайте людей, якою має бути функція: вони розкажуть про свої проблеми краще, ніж про рішення.

💡 Пройдіть план із другом чи подругою перед першим справжнім інтерв'ю. Одна пробна розмова одразу показує незрозумілі питання.

Крок 4

Проведіть інтерв'ю і слухайте більше, ніж говорите

Під час інтерв'ю ваше завдання — дати людині говорити. Ставте відкрите питання, витримуйте паузу й уточнюйте: «Чому?», «Що було далі?», «Можете навести приклад?». Не виправляйте учасника й не пояснюйте, як «правильно». Якщо можете, запросіть когось вести нотатки, щоб самим зосередитися на розмові.

• •записуйте дослівні цитати: вони знадобляться для висновків і кейсу;
• •позначайте дії й обхідні шляхи: «записую в нотатки», «питаю в чаті», «дзвоню мамі»;
• •фіксуйте емоції й моменти, де людина зупиняється чи сумнівається;
• •після кожної розмови одразу запишіть головні спостереження, поки пам'ять свіжа.

Крок 5

Проаналізуйте дані й зробіть висновки

Перенесіть спостереження на окремі нотатки: одна думка — одна нотатка. Потім згрупуйте схожі в кластери. Цей прийом називається діаграма спорідненості (affinity diagram), і його зручно робити на стіні зі стікерами або на будь-якій онлайн-дошці. Назвіть кожну групу так, щоб назва була висновком, а не темою: не «Ціна», а «Люди не довіряють ціні, поки не побачать доставку».

• •відокремлюйте те, що бачили чи чули, від власних припущень;
• •для кожного висновку зберігайте цитати як докази;
• •сформулюйте кілька головних інсайтів і для кожного — що змінюється в дизайні;
• •чесно запишіть обмеження: скільки людей, кого саме, чого дослідження не покриває.

💡 Покажіть висновки в спільноті й спитайте: «Чи випливає цей інсайт з цитат?» Чужий погляд швидко ловить висновки, які ви «додумали».